НЕ ПРИВАТНА СПРАВА:
домашнє і сексуальне насильство
щодо жінок на сході України

Amnesty International у 2019 році провела ґрунтовне дослідження проблеми домашнього і сексуального насильства на сході України. Ми проаналізували українське законодавство та роботу державних інституцій, а також об’їхали з інтерв’ю та фокус-групами Донецьку й Луганську області. Ми спілкувалися з постраждалими особами, представниками і представницями міжнародних і локальних організацій, правоохоронними органами та владою.

Навіть офіційна статистика домашнього насильства, яка є неповною, свідчить про зростання кількості випадків з початку збройного конфлікту. Так, 2018 року в Донецькій області кількість адміністративних проваджень за статтею «Домашнє насильство» збільшилася на 76%, а в Луганській — на 158% у порівнянні із середнім показником за попередні три роки. Ситуацію загострили низький рівень безпеки, присутність військових, доступ до зброї та економічна й соціальна кризи, пов’язані зі збройним конфліктом.

play
Ті, хто зазнали насильства, неохоче розповідають свої історії. Часто вони воліють залишитися безіменними заради безпеки або через небажання переживати свій болісний досвід знову.
Тим цінніше для нас, що під час збору матеріалів для дослідження «Не приватна справа…» ми зустріли героїнь, які погодилися говорити про домашнє насильство перед камерою. Завдяки цим жінкам та їхнім історіям хтось наважиться розірвати взаємини з кривдником, хтось звернеться по допомогу, а хтось і сам стане допомагати постраждалим.

Підпиши вимогу ратифікувати
Стамбульcьку конвенцію
Більше відео

Конфлікт підкреслив недоліки в державній системі, яка мала б реагувати на домашнє насильство та запобігати йому. Попри позитивні зміни в законодавстві, запровадження шелтерів і спеціальних поліцейських підрозділів, у роботі державних інституцій є чимало недоліків. Так, поліція все ще часто відмовляється реєструвати скарги постраждалих від домашнього насильства, і тому вони перестають звертатися до правоохоронців.

Законодавство надає поліцейським повноваження видавати термінові заборонні приписи, що зобов’язують кривдника залишити місце проживання постраждалої особи і не контактувати з нею на строк до 10 днів. Утім, поліція застосовує ці заходи рідко і не завжди забезпечує ефективне їх дотримання.

Домашнє насильство досі підпадає як під адміністративне, так і кримінальне законодавство. Це часто не дозволяє притягнути кривдників до кримінальної відповідальності.

На момент написання доповіді військові та поліцейські були звільнені від адміністративного судочинства в судах загальної юрисдикції, і це захищало їх від кримінального переслідування за домашнє насильство. Так, у ситуації, коли домашнє насильство вчиняв військовослужбовець, співробітник поліції складав адміністративний протокол, а справу передавав відповідним військовим формуванням, які могли навіть не почати розслідування. Цю норму було скасовано внесенням змін до Адміністративного кодексу в липні 2021 року.

«У Ірини чоловік був непоганий, але його контузило в зоні АТО, він почав пити і її бити. Нарешті вона якось прийшла до мене і розповіла, що він її б’є. Було складно побачити побої, оскільки в неї по всьому тілу був псоріаз через нерви, але вона сказала: «Доторкнися до моєї голови». Голова вся була вкрита шишками...
Одного дня вона прибігла до мене — він її побив, хотів зарубати, але пішов по самогон. Поки приїхала поліція, він закрився в будинку і кричав. Схопив одну дитину і погрожував зарубати сокирою. Він кричав: «Або ви йдете з двору, або я зарубаю дітей». Він був п'яний і не при тямі».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року
Доповідь Amnesty International >>>
«Коли приїхала поліція, вони сказали: «Ми не маємо права заходити в будинок. Коли буде мертве тіло, тоді ми матимемо право. Якщо ми виламаємо двері, ми собі ж створимо проблеми». Це був будинок Ірини, де вона мешкала, її дозволу було достатньо. Ірина та дві її подруги викликали інший поліцейський патруль [з найближчого міста]. Той патруль прибув, швидко відреагував і витягнув чоловіка з вікна».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року
Доповідь Amnesty International >>>
«Чоловік Ірини добре знався на законі. «Ви можете тримати мене три години, тоді вам доведеться звільнити мене», — сказав він і почав кидатися речами у співробітника поліції. Поліція сказала нам: «Давайте ми заберемо дітей». А ми запитали: «Що значить «заберете»? Вони добре вдягнені й нагодовані, краще забирайте чоловіка». Тоді вони почали обговорювати, за якою статтею порушувати справу проти чоловіка, і співробітник поліції сказав, що за звинуваченням у домашньому насильстві справа не рухатиметься, краще взяти за жорстоке поводження з дітьми».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року >>>
«В однієї дитини була розбита губа. Пізніше вона розповіла поліції, що батько кинув її на землю, вона впала, розбила губу, а потім він штурхнув її ногою. Співробітник поліції не направив їх (до лікаря), але вони все одно пішли в районну лікарню, щоб оцінити тілесні ушкодження. Лікар не оглянув дитини належним чином, просто глянув на неї та сказав, що «у неї рани на носі та губах». Ірині не видали жодних документів, бо в неї не було направлення від поліції».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року >>>
«Поки Ірина була в поліції та в лікарні, настав пізній вечір. Друзям довелося перевезти її до родичів, бо чоловіка вже відпустили, а оскільки заборонного припису не видали, він пішов додому».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року >>>
«Згодом поліція нарешті заарештувала чоловіка та відкрила кримінальне провадження за фактом тілесних ушкоджень, завданих дитині. Вони переконали жінку, що у звинувачень у домашньому насильстві мало шансів на успіх. Однак незабаром справу закрили через передчасну смерть кривдника».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року >>>

Доповідь Amnesty International свідчить, що жінки на сході України зазнавали й сексуального насильства з боку військовослужбовців, особливо в районах уздовж лінії зіткнення. Ми задокументували 2 зґвалтування, 1 замах на зґвалтування та 5 випадків сексуального домагання, вчинених військовими протягом 2017–18 років у місцях проживання цивільного населення.

У звіті увага присвячується насамперед підконтрольним уряду територіям Донецької та Луганської областей, оскільки Amnesty International не мала доступу до непідконтрольних уряду територій. Утім, висновки й наполегливі рекомендації, наведені в доповіді, стосуються всієї території України, адже щороку фізичного, сексуального чи психологічного насильства вдома зазнає щонайменше мільйон наших співвітчизниць.

ЗавантажитиЗавантажити доповідь