Таке звичне насильство Таке звичне насильство

Таке звичне насильство

Крики у квартирі сусідів серед ночі, чиясь дитина, яка до останнього гуляє на майданчику і не хоче повертатися додому, надто щільний макіяж подруги в спеку, перелякана колега, на яку під офісом чекає колишній, — традиція вчить нас не ставити запитань і не втручатися. Але якщо люди живуть чи колись жили разом (батьки та діти, подружжя в шлюбі чи після розлучення, партнери, родичі або просто знайомі) і завдають шкоди одне одному, це не їхня особиста справа, це — злочин.

Свідомо чи ні, насильник зловживає тим, що має більше сили, влади й ресурсів, і контролює решту членів родини. Насильство може бути вчинене до дітей і дорослих, жінок і чоловіків, до літніх людей і людей з інвалідністю, — усіх, хто має менше можливостей і перебуває в залежному стані.

Домашнє насильство так міцно стоїть на плечах традицій, що ми не завжди його помічаємо та впізнаємо. Але найгірше, коли ми його толеруємо, бо «так уже повелося», чи пояснюємо «неправильною поведінкою» потерпілих. Віктимблемінг, або звинувачення жертви, — ганебна традиція перекладати відповідальність злочинця на постраждалих.

Доповідь Аmnesty International в Україні показує, що в умовах військового конфлікту проблема домашнього насильства поглиблюється.

Законодавство розглядає чотири категорії домашнього насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Кожен прояв насильства робить дім небезпечним місцем. Бачиш насильство? Не залишайся осторонь. Дій!

«Ользі трохи більше від 20 років. Вона познайомилася з чоловіком із забезпеченої сім’ї. Вона була з маленького села, а він — із великого міста. Вона була бідна (її мати постійно сама їх називала «колгоспницями»)».
Розповідь ґрунтується на інтерв'ю з Ольгою (ім'я змінене) на умовах анонімності, населений пункт не називається, березень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
«Через пів року спільного життя вона завагітніла. Вони жили з його батьками в місті. Ольга брала участь у родинному бізнесі,... зокрема займалась управлінням бізнесом та його функціонуванням. Вона не отримувала за це платні».
Розповідь ґрунтується на інтерв'ю з Ольгою (ім'я змінене) на умовах анонімності, населений пункт не називається, березень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
«Усі гроші контролювала свекруха. Ользі видавали 500–700 гривень на тиждень. Свекруха водила її на базар, де вибирала і купувала їй одяг (Ольга сказала: «У мене свої смаки, а в неї свої, і вона вдягала мене по-своєму»)».
Розповідь ґрунтується на інтерв'ю з Ольгою (ім'я змінене) на умовах анонімності, населений пункт не називається, березень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
«У цей період, коли вона була вагітна, він (чоловік) почав її бити. Вона перестала їсти і почала худнути, оскільки її постійно залякували чоловік і його мати: вони говорили, як погано вона готує і що вона недостатньо хороша для нього. Це тривало близько двох років».
Розповідь ґрунтується на інтерв'ю з Ольгою (ім'я змінене) на умовах анонімності, населений пункт не називається, березень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
«На початку 2019 року під час сварки він травмував її, що призвело до перелому куприка і черепно-мозкової травми (у неї була кровотеча і тріщина черепа). Після того, що сталося вона витерла кров, приховала всі сліди сварки і викликала швидку допомогу. Вона сказала, що впала зі сходів. Того разу вона вирішила не звертатися до поліції. Вона подала заяву в поліцію пізніше, і їй довелося пояснювати, чому в неї не було медичних свідчень побиття тоді, коли це сталося».
Розповідь ґрунтується на інтерв'ю з Ольгою (ім'я змінене) на умовах анонімності, населений пункт не називається, березень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
Фізичне насильство

Фізичне насильство

Побої чи інші тілесні ушкодження, що їх навмисно завдає агресор, порушують психічне та фізичне здоров’я людини, шкодять її честі та гідності або навіть призводять до смерті.

Стусани, ляпаси, щипки, шмагання, кусання, а також незаконне обмеження пересування, побої, мордування, залишення в небезпеці, ненадання допомоги, заподіяння смерті — усе це прояви фізичного насильства.

Так що «безвинні» стусани чи штурханці — це насправді злочин, а не метод виховання чи вияв прихильності.

«Діти кажуть: «Мамо, хтось кричить». Я тоді почула: «Боляче! Боляче!» Думала, що підлітки побилися, бо голос був такий тонкий. Я й пішла. Йду по доріжці, бачу, вона сидить на землі прямо, вагітна, коротка куртка, без шапки, без нічого. А він нишпорить навколо і кричить на неї: «Та що ти! Іди додому! Нічого не було!» Вона каже: «Це мій чоловік мене побив ногами, я вагітна, на четвертому місяці». Я кажу: «Вставай, замерзнеш». Було близько нуля десь. А вона каже: «Не хочеться жити. Нехай я замерзну і помру».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
«Він пішов, а вона так і залишилася сидіти. Сказала, що побиття були з самого початку, що він навіть якось зламав їй ніс. Він її обзиває, принижує — а потім з ним спати. Я питаю: «Не хочеш його кинути?» А вона каже: «Я йшла, але повертаюся, тому що фінансово від нього залежу і люблю його».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
«Хтось викликав міліцію. А вона каже: «Я не буду писати (заяву), нічого все одно не працює. Все без толку, безкарно». Виявляється, коли він ніс їй поламав, вона заяву на нього написала. А потім їй з армії подзвонили і попросили, щоб вона заяву забрала, аби його не ганьбити. Один із міліціонерів, який приїхав на виклик, навіть згадав, що він був на попередньому виїзді. Вона каже: «Все заминається. Навіщо подавати заяву?» І міліція так і поїхала, без заяви».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
Сексуальне насильство

Сексуальне насильство

Сексуальним насильством вважаються будь-які сексуальні дії, вчинені стосовно повнолітньої людини без її згоди або стосовно дитини незалежно (!) від її згоди.

Список сексуальних зловживань значно ширший, ніж ми звикли думати: окрім очевидних зґвалтування чи спроби зґвалтування, злочином є «зґвалтування в шлюбі», небажані сексуальні дотики чи примус торкатись іншої людини, підглядання або фотографування людини в інтимній ситуації, сексуальні домагання, ексгібіціонізм, примусова демонстрація людині порнографії тощо.

Нагадуємо, що шлюб і партнерство — це не абонемент на секс. Час учитися і питати згоди, і приймати відмову.

«У Ірини чоловік був непоганий, але його контузило в зоні АТО, він почав пити і її бити. Нарешті вона якось прийшла до мене і розповіла, що він її б’є. Було складно побачити побої, оскільки в неї по всьому тілу був псоріаз через нерви, але вона сказала: «Доторкнися до моєї голови». Голова вся була вкрита шишками... Одного дня вона прибігла до мене — він її побив, хотів зарубати, але пішов по самогон. Поки приїхала поліція, він закрився в будинку і кричав. Схопив одну дитину і погрожував зарубати сокирою. Він кричав: «Або ви йдете з двору, або я зарубаю дітей». Він був п'яний і не при тямі».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
«Коли приїхала поліція, вони сказали: «Ми не маємо права заходити в будинок. Коли буде мертве тіло, тоді ми матимемо право. Якщо ми виламаємо двері, ми собі ж створимо проблеми». Це був будинок Ірини, де вона мешкала, її дозволу було достатньо. Ірина та дві її подруги викликали інший поліцейський патруль [з найближчого міста]. Той патруль прибув, швидко відреагував і витягнув чоловіка з вікна».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
«Чоловік Ірини добре знався на законі. «Ви можете тримати мене три години, тоді вам доведеться звільнити мене», — сказав він і почав кидатися речами у співробітника поліції. Поліція сказала нам: «Давайте ми заберемо дітей». А ми запитали: «Що значить «заберете»? Вони добре вдягнені й нагодовані, краще забирайте чоловіка». Тоді вони почали обговорювати, за якою статтею порушувати справу проти чоловіка, і співробітник поліції сказав, що за звинуваченням у домашньому насильстві справа не рухатиметься, краще взяти за жорстоке поводження з дітьми».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
«В однієї дитини була розбита губа. Пізніше вона розповіла поліції, що батько кинув її на землю, вона впала, розбила губу, а потім він штурхнув її ногою. Співробітник поліції не направив їх (до лікаря), але вони все одно пішли в районну лікарню, щоб оцінити тілесні ушкодження. Лікар не оглянув дитини належним чином, просто глянув на неї та сказав, що «у неї рани на носі та губах». Ірині не видали жодних документів, бо в неї не було направлення від поліції».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року . Доповідь Amnesty International >>>
«Поки Ірина була в поліції та в лікарні, настав пізній вечір. Друзям довелося перевезти її до родичів, бо чоловіка вже відпустили, а оскільки заборонного припису не видали, він пішов додому».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
«Згодом поліція нарешті заарештувала чоловіка та відкрила кримінальне провадження за фактом тілесних ушкоджень, завданих дитині. Вони переконали жінку, що у звинувачень у домашньому насильстві мало шансів на успіх. Однак незабаром справу закрили через передчасну смерть кривдника».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року. Доповідь Amnesty International >>>
Психологічне насильство

Психологічне насильство

Часто воно невидиме навіть для потерпілих. Психологічне насильство легко приховати за жартами, воно не залишає слідів на тілі, однак з часом завдає непоправної шкоди психічному здоров’ю людини. Невпевненість, нездатність висловити позицію чи захистити себе, страх за безпеку свою та близьких, депресія — це далеко не повний перелік наслідків психологічного насильства.

Радимо уважно переглянути такі способи спілкування, повторювані словесні образи, погрози, приниження, переслідування (сталкінг), залякування, ігнорування, знецінення, емоційні напади, маніпулювання, шантаж, безпідставні заборони та контроль.

«Був випадок, коли співробітник поліції прибув, а кривдник, який теж був із поліції й мав вище звання, навіть не відчинив двері, просто крикнувши цьому співробітнику: «Я тебе знаю, йди собі, тут усе нормально!» І цьому працівникові поліції довелося піти. Але оскільки дзвінок був зафіксований у журналі викликів, він заявив, що це був помилковий виклик, і зрештою жінці довелося заплатити штраф. Як ви думаєте, вона ще колись подзвонить?»
Свідчення колишнього співробітника поліції. Доповідь Amnesty International >>>
Економічне насильство

Економічне насильство

Людина коїть злочин, якщо позбавляє іншу житла, одягу, документів, коштів, особистих речей, відмовляє в лікуванні чи піклуванні, забороняє працювати й навчатися або навпаки — примушує до праці, користуючись при цьому фізичною силою, залякуваннями чи фінансовими перевагами. Економічне насильство — це завжди про контроль і зловживання.

Доводилося чути: «Хто платить, той і музику замовляє»? Такий спосіб мислення виправдовує економічне насильство з боку одних членів родини і залишає беззахисними інших: зазвичай жінок, зайнятих неоплачуваною хатньою роботою й піклуванням про дітей та старших членів родини.

«То куди ж він, бідолашний, піде? А що, як він змерзне на смерть десь на вулиці? Ми не можемо цього з ним зробити, це порушує його права». І я завжди в таких ситуаціях думаю: «А як же права жінки, з якої він знущається і якій нікуди піти?»
Розповідь правозахисниці про аргументи поліцейського проти заборонного припису для захисту потерпілої. Доповідь Amnesty International >>>