Ті, хто зазнали насильства, неохоче розповідають свої історії. Часто вони воліють залишитися безіменними заради безпеки або через небажання переживати свій болісний досвід знову.
Тим цінніше для нас, що під час збору матеріалів для дослідження
«Не приватна справа…» ми зустріли героїнь, які погодилися говорити про домашнє насильство перед камерою. Завдяки цим жінкам та їхнім історіям хтось наважиться розірвати взаємини з кривдником, хтось звернеться по допомогу, а хтось і сам стане допомагати постраждалим.
Підпиши вимогу ратифікувати
Стамбульcьку конвенцію