Знаєш людей, які потерпають від домашнього насильства, але не хочеш втручатися в чужі справи? Періодично чуєш крики сусідів, утім не уявляєш, як допомогти? Але відстороненість і необізнаність — головні союзниці насильства.
Найменший вчинок має значення. Ми пропонуємо прості дії, які допоможуть боротися з насильством уже зараз. Долучайся до кампанії Amnesty International з хештегом #ВсеНеДляДому, аби ми відчували, як нас багато.
Отже, дій!
Так більше людей дізнаються про види домашнього насильства та стереотипи, які заважають боротися з ним. Щоб поширити, тисни «Не хочу!» і вибирай соцмережу, в якій хочеш поділитися постером. Використовуй хештег #ВсеНеДляДому.
Тримати все в собі, бути сильними й стриманими, а якщо проблема виникає — «розбиратися» самостійно. Дотримуючись цих очікувань, переважна більшість хлопців та чоловіків, які зазнають насильства, нікому не розповідають про це.
Про пережите в дитинстві домашнє насильство розповідають 25% опитаних чоловіків, хоча 65% підтвердили, що отримували ляпаси й удари ременем. Час зрозуміти: тілесні покарання — це не спосіб виховання, а фізичне насильство..
«Чоловік має бути готовим битися». У родині, у школі, на вулиці поводитися по-чоловічому нерідко означає бути агресивним і вирішувати проблеми силою.
Чоловік платить за все. Він не може заробляти менше за партнерку, захворіти, втратити роботу чи працездатність. Це насильство, зумовлене стереотипними уявленнями про «справжніх» чоловіків чи жінок.
Більшість опитаних чоловіків засуджують домашнє насильство, проте майже 10% готові виправдати його проблемами на роботі та матеріальною скрутою. 10% — це багато. Насильству немає виправдань.
Чоловіки не народжуються столярами чи автослюсарями, так само як жінки не схильні від природи до прання чи куховарства. Гендерні стереотипи руйнують стосунки в родині і є причиною психологічного насильства.
Кожна людина має право на приватність. Це стосується її тіла, особистих речей, спілкування, простору офлайн і онлайн. Порушення особистих кордонів — це психологічне насильство..
«Вона спровокувала, він не контролював себе». Чому статевий потяг чоловіка вважають нестримним від природи? Сексуальне насильство не припиниться, поки і хлопчикам, і дівчаткам однаковою мірою не розповідатимуть про культуру згоди.
Заниження самооцінки, постійне невдоволення твоїм зовнішнім виглядом, зауваження, припини — це психологічне насильство.
Здається, що б ти не робила, ти завжди недостатньо хороша? Тривожний сигнал. Схоже, ти потрапила в ситуацію психологічного насильства.
Він просить вибачення на колінах, дарує квіти й подарунки, а потім знову б’є. Букети стають усе пишнішими, а знущання — жорстокішими. Це не кохання. Це класичний цикл насильства. Виривайся, поки жива.
Якщо тобі забороняють працювати і змушують тебе звітувати про кожну копійку — це економічне насильство.
Майже третина українців і досі вважають, що згода на секс у шлюбі не обов’язкова. Шлюб — не абонемент на секс. Секс без згоди — це завжди зґвалтування.
Щонайменше 70% сексуального насильства над дітьми відбувається в родинному оточенні. Діти тримають усе в секреті, бо старші «попросили».
Щороку понад 1 мільйон українок зазнає фізичного, сексуального насильства та психологічного тиску в сім’ї. Домашнє насильство — це злочин, а не приватна справа.
Контролювати кожен крок, навіть те, у що ти вбрана і скільки на тобі косметики, — це психологічне насильство.
Колишній підстерігає під під’їздом, телефонує вдень і вночі, настирно запрошує на побачення, погрожує? Чи недоречно коментує кожен твій пост у соцмережах? Це переслідування, або сталкінг, одна з форм психологічного насильства.
Величезна частка жінок, які засуджені за вбивство і перебувають у місцях позбавлення волі, насправді захищалися від фізичного насильства.
Насильство завжди ранить дитину, навіть якщо вона є просто свідком. Такі переживання залишають травми на все життя.
Збройний конфлікт загострив проблему домашнього насильства в Україні. Передусім ситуація погіршилася в районах, що межують із зоною воєнних дій, і в родинах бійців, які повернулися з фронту.
Сили вже не ті. Допомоги просити ні в кого. Та й хто повірить? І фінансово, і фізично вони залежать від родичів та піклувальників. Приниження, побої, ізоляція й ігнорування базових потреб — літні люди найчастіше зазнають насильства у своїх же сім’ях.
Менше ніж 10% постраждалих звертаються по допомогу. Якщо приховувати насильство, із часом буде тільки гірше. Соромно має бути кривдникові! Якщо помічаєш насильство, не залишайся осторонь.
Чому всі згодні, що алкогольне сп’яніння є обтяжувальною обставиною для водія, але досі виправдовують кривдників? Мовляв, був напідпитку і не знав, що робить. Насильству немає виправдань.
Якщо тебе позбавляють особистого майна, коштів чи документів — це економічне насильство.
Часто, щоб відібрати в людини впевненість у собі, достатньо позбавити її власного простору: і фізичного, і психологічного. Це — психологічне насильство.
Чому вона терпить і не йде від нього? Бо їй із дітьми нікуди піти і ні за що жити. Звідки ж візьметься досвід роботи, якщо працювати забороняли? Це — економічне насильство.
Біди країни завжди відображаються на долі її громадян. Переселенкам і переселенцям тяжче в рази. І в ситуаціях домашнього насильства також.
Примус до зачаття, вагітності або пологів, так само, як і примусове переривання вагітності та стерилізація, — це насильство. Репродуктивні права належать до основоположних прав людини, і ніхто не може відібрати їх у жінки, навіть якщо вона у шлюбі.
Найкращий спосіб переконатися в тому, що Стамбульська конвенція — це чіткий і вичерпний дороговказ для боротьби із домашнім насильством, — це прочитати її.