Крики у квартирі сусідів серед ночі, чиясь дитина, яка до останнього гуляє на майданчику і не хоче повертатися додому, надто щільний макіяж подруги в спеку, перелякана колега, на яку під офісом чекає колишній, — традиція вчить нас не ставити запитань і не втручатися. Але якщо люди живуть чи колись жили разом (батьки та діти, подружжя в шлюбі чи після розлучення, партнери, родичі або просто знайомі) і завдають шкоди одне одному, це не їхня особиста справа, це — злочин.

Свідомо чи ні, насильник зловживає тим, що має більше сили, влади й ресурсів, і контролює решту членів родини. Насильство може бути вчинене до дітей і дорослих, жінок і чоловіків, до літніх людей і людей з інвалідністю, — усіх, хто має менше можливостей і перебуває в залежному стані.

Домашнє насильство так міцно стоїть на плечах традицій, що ми не завжди його помічаємо та впізнаємо. Але найгірше, коли ми його толеруємо, бо «так уже повелося», чи пояснюємо «неправильною поведінкою» потерпілих. Віктимблемінг, або звинувачення жертви, — ганебна традиція перекладати відповідальність злочинця на постраждалих.

Законодавство розглядає чотири категорії домашнього насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Кожен прояв насильства робить дім небезпечним місцем. Бачиш насильство? Не залишайся осторонь. Дій!

Побої чи інші тілесні ушкодження, що їх навмисно завдає агресор, порушують психічне та фізичне здоров’я людини, шкодять її честі та гідності або навіть призводять до смерті.

Стусани, ляпаси, щипки, шмагання, кусання, а також незаконне обмеження пересування, побої, мордування, залишення в небезпеці, ненадання допомоги, заподіяння смерті — усе це прояви фізичного насильства.

Так що «безвинні» стусани чи штурханці — це насправді злочин, а не метод виховання чи вияв прихильності.

Сексуальним насильством вважаються будь-які сексуальні дії, вчинені стосовно повнолітньої людини без її згоди або стосовно дитини незалежно (!) від її згоди.

Список сексуальних зловживань значно ширший, ніж ми звикли думати: окрім очевидних зґвалтування чи спроби зґвалтування, злочином є «зґвалтування в шлюбі», небажані сексуальні дотики чи примус торкатись іншої людини, підглядання або фотографування людини в інтимній ситуації, сексуальні домагання, ексгібіціонізм, примусова демонстрація людині порнографії тощо.

Нагадуємо, що шлюб і партнерство — це не абонемент на секс. Час учитися і питати згоди, і приймати відмову.

Часто воно невидиме навіть для потерпілих. Психологічне насильство легко приховати за жартами, воно не залишає слідів на тілі, однак з часом завдає непоправної шкоди психічному здоров’ю людини. Невпевненість, нездатність висловити позицію чи захистити себе, страх за безпеку свою та близьких, депресія — це далеко не повний перелік наслідків психологічного насильства.

Радимо уважно переглянути такі способи спілкування, повторювані словесні образи, погрози, приниження, переслідування (сталкінг), залякування, ігнорування, знецінення, емоційні напади, маніпулювання, шантаж, безпідставні заборони та контроль.

Людина коїть злочин, якщо позбавляє іншу житла, одягу, документів, коштів, особистих речей, відмовляє в лікуванні чи піклуванні, забороняє працювати й навчатися або навпаки — примушує до праці, користуючись при цьому фізичною силою, залякуваннями чи фінансовими перевагами. Економічне насильство — це завжди про контроль і зловживання.

Доводилося чути: «Хто платить, той і музику замовляє»? Такий спосіб мислення виправдовує економічне насильство з боку одних членів родини і залишає беззахисними інших: зазвичай жінок, зайнятих неоплачуваною хатньою роботою й піклуванням, а також дітей, старших чи непрацездатних членів родини.