Форми домашнього насильства Форми домашнього насильства

Форми домашнього насильства

Крики у квартирі сусідів серед ночі, чиясь дитина, яка до останнього гуляє на майданчику і не хоче повертатися додому, надто щільний макіяж подруги в спеку, перелякана колега, на яку під офісом чекає колишній, — традиція вчить нас не ставити запитань і не втручатися. Але якщо люди живуть чи колись жили разом (батьки та діти, подружжя в шлюбі чи після розлучення, партнери, родичі або просто знайомі) і завдають шкоди одне одному, це не їхня особиста справа, це — злочин.

Свідомо чи ні, насильник зловживає тим, що має більше сили, влади й ресурсів, і контролює решту членів родини. Насильство може бути вчинене до дітей і дорослих, жінок і чоловіків, до літніх людей і людей з інвалідністю, — усіх, хто має менше можливостей і перебуває в залежному стані.

Домашнє насильство так міцно стоїть на плечах традицій, що ми не завжди його помічаємо та впізнаємо. Але найгірше, коли ми його толеруємо, бо «так уже повелося», чи пояснюємо «неправильною поведінкою» потерпілих. Віктимблемінг, або звинувачення жертви, — ганебна традиція перекладати відповідальність злочинця на постраждалих.

Законодавство розглядає чотири категорії домашнього насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Кожен прояв насильства робить дім небезпечним місцем. Бачиш насильство? Не залишайся осторонь. Дій!

«Діти кажуть: «Мамо, хтось кричить». Я тоді почула: «Боляче! Боляче!» Думала, що підлітки побилися, бо голос був такий тонкий. Я й пішла. Йду по доріжці, бачу, вона сидить на землі прямо, вагітна, коротка куртка, без шапки, без нічого. А він нишпорить навколо і кричить на неї: «Та що ти! Іди додому! Нічого не було!» Вона каже: «Це мій чоловік мене побив ногами, я вагітна, на четвертому місяці». Я кажу: «Вставай, замерзнеш». Було близько нуля десь. А вона каже: «Не хочеться жити. Нехай я замерзну і помру».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року
Доповідь Amnesty International >>>
«Він пішов, а вона так і залишилася сидіти. Сказала, що побиття були з самого початку, що він навіть якось зламав їй ніс. Він її обзиває, принижує — а потім з ним спати. Я питаю: «Не хочеш його кинути?» А вона каже: «Я йшла, але повертаюся, тому що фінансово від нього залежу і люблю його».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року
Доповідь Amnesty International >>>
«Хтось викликав міліцію. А вона каже: «Я не буду писати (заяву), нічого все одно не працює. Все без толку, безкарно». Виявляється, коли він ніс їй поламав, вона заяву на нього написала. А потім їй з армії подзвонили і попросили, щоб вона заяву забрала, аби його не ганьбити. Один із міліціонерів, який приїхав на виклик, навіть згадав, що він був на попередньому виїзді. Вона каже: «Все заминається. Навіщо подавати заяву?» І міліція так і поїхала, без заяви».
Пряма мова свідки у справі на умовах анонімності, населений пункт неподалік від лінії розмежування в Донецькій області, травень 2019 року
Доповідь Amnesty International >>>
Фізичне насильство

Фізичне насильство

Побої чи інші тілесні ушкодження, що їх навмисно завдає агресор, порушують психічне та фізичне здоров’я людини, шкодять її честі та гідності або навіть призводять до смерті.

Стусани, ляпаси, щипки, шмагання, кусання, а також незаконне обмеження пересування, побої, мордування, залишення в небезпеці, ненадання допомоги, заподіяння смерті — усе це прояви фізичного насильства.

Так що «безвинні» стусани чи штурханці — це насправді злочин, а не метод виховання чи вияв прихильності.

«Я взагалі був складною дитиною, тому карали мене доволі регулярно. Причому фізично — років з восьми. У моїй родині з'явився вітчим. І ми не знайшли з ним спільної мови. Невчасно зі школи прийшов, курив десь ... — все це каралося фізично. Брали в руки ремінь, такий солдатський, широкий. І ось цим ременем — куди «прилетить», особливо не вибирали...»
Денис, 39 років, Харків, учасник опитування Amnesty International «Місце і досвід насильства в соціалізації чоловіків».
Усі історії зібрані на умовах анонімності, імена змінені.
«Мама ніяк не реагувала. Мама це сприймала як елемент виховання. А інші родичі були в іншому місті. Я переживав дуже сильно, мені було дуже прикро. Ну й закінчилося тим, що в 13 років я втік. І після цього вдома більше не був. Мені зараз 39 років, і я більше з вітчимом жодного разу не бачився».
Денис, 39 років, Харків, учасник опитування Amnesty International «Місце і досвід насильства в соціалізації чоловіків».
Усі історії зібрані на умовах анонімності, імена змінені.
Сексуальне насильство

Сексуальне насильство

Сексуальним насильством вважаються будь-які сексуальні дії, вчинені стосовно повнолітньої людини без її згоди або стосовно дитини незалежно (!) від її згоди.

Список сексуальних зловживань значно ширший, ніж ми звикли думати: окрім очевидних зґвалтування чи спроби зґвалтування, злочином є «зґвалтування в шлюбі», небажані сексуальні дотики чи примус торкатись іншої людини, підглядання або фотографування людини в інтимній ситуації, сексуальні домагання, ексгібіціонізм, примусова демонстрація людині порнографії тощо.

Нагадуємо, що шлюб і партнерство — це не абонемент на секс. Час учитися і питати згоди, і приймати відмову.

«Був випадок, коли співробітник поліції прибув, а кривдник, який теж був із поліції й мав вище звання, навіть не відчинив двері, просто крикнувши цьому співробітнику: «Я тебе знаю, йди собі, тут усе нормально!» І цьому працівникові поліції довелося піти. Але оскільки дзвінок був зафіксований у журналі викликів, він заявив, що це був помилковий виклик, і зрештою жінці довелося заплатити штраф. Як ви думаєте, вона ще колись подзвонить?»
Свідчення колишнього співробітника поліції.
Доповідь Amnesty International >>>
Психологічне насильство

Психологічне насильство

Часто воно невидиме навіть для потерпілих. Психологічне насильство легко приховати за жартами, воно не залишає слідів на тілі, однак з часом завдає непоправної шкоди психічному здоров’ю людини. Невпевненість, нездатність висловити позицію чи захистити себе, страх за безпеку свою та близьких, депресія — це далеко не повний перелік наслідків психологічного насильства.

Радимо уважно переглянути такі способи спілкування, повторювані словесні образи, погрози, приниження, переслідування (сталкінг), залякування, ігнорування, знецінення, емоційні напади, маніпулювання, шантаж, безпідставні заборони та контроль.

«Батьки були «торгашами», їздили на базар — у них була своя точка. Мені було років 13–14, і мені залишали список роботи: помити посуд, поприбирати в будинку, позамітати. Якщо я цього не зробив або зробив погано, міг отримати ременя. Але просто так ніколи не били, тільки за якісь провини. У виховних цілях. Напевно, у вітчима було таке «виховання».
Артем, 25 років, Луганська область, учасник опитування Amnesty International «Місце і досвід насильства в соціалізації чоловіків».
Усі історії зібрані на умовах анонімності, імена змінені.
«Один раз, я пам'ятаю, сильно мене відшмагали... У мене були такі синці на попереку і на сідницях. Це було якраз літо, ми їздили з друзями на річку купатися, і всі з мене сміялися через ті синці. А я боявся: якщо хтось причину дізнається — я ще й за це можу ременя відхопити. Прикро було. А ще й перехідний вік — дуже важко це сприймалося. Навіть були думки про самогубство».
Артем, 25 років, Луганська область, учасник опитування Amnesty International «Місце і досвід насильства в соціалізації чоловіків».
Усі історії зібрані на умовах анонімності, імена змінені.
«У старшому віці вже вітчим міг психанути. Точніше, не міг, а пару разів так і було. Казав: «Вали звідси, йди шукай роботу, я вже не можу тебе терпіти тут!»
Я йшов, шукав іншу роботу. Чи не іншу, а в принципі роботу. Бо в сімейному бізнесі мені ніхто, звичайно, не платив. У очах вітчима я ж у будинку живу, я вдома їм, я користуюся газом, світлом, мене одягають — чого ж мені платити повинні?»
Артем, 25 років, Луганська область, учасник опитування Amnesty International «Місце і досвід насильства в соціалізації чоловіків».
Усі історії зібрані на умовах анонімності, імена змінені.
Економічне насильство

Економічне насильство

Людина коїть злочин, якщо позбавляє іншу житла, одягу, документів, коштів, особистих речей, відмовляє в лікуванні чи піклуванні, забороняє працювати й навчатися або навпаки — примушує до праці, користуючись при цьому фізичною силою, залякуваннями чи фінансовими перевагами. Економічне насильство — це завжди про контроль і зловживання.

Доводилося чути: «Хто платить, той і музику замовляє»? Такий спосіб мислення виправдовує економічне насильство з боку одних членів родини і залишає беззахисними інших: зазвичай жінок, зайнятих неоплачуваною хатньою роботою й піклуванням, а також дітей, старших чи непрацездатних членів родини.

 

«То куди ж він, бідолашний, піде? А що, як він змерзне на смерть десь на вулиці? Ми не можемо цього з ним зробити, це порушує його права». І я завжди в таких ситуаціях думаю: «А як же права жінки, з якої він знущається і якій нікуди піти?»
Розповідь правозахисниці про аргументи поліцейського проти заборонного припису для захисту потерпілої
Доповідь Amnesty International >>>