Чоловіки в Україні періодично зазнають різного роду насильства, але проблема залишається малодослідженою. Тож Amnesty International у квітні–травні 2021 року провела всеукраїнське соціологічне опитування серед понад 2000 чоловіків, щоб дослідити ставлення чоловічого населення до насильства, його досвід, обізнаність і готовність підтримувати зміни. Опитування не мало на меті порівнювати чоловічий досвід із досвідом жінок, які частіше страждають від домашнього і сексуального насильства.
Майже кожен четвертий опитаний чоловік повідомив, що зазнавав фізичного насильства на вулиці в дорослому віці. Натомість у ролі постраждалих від домашнього насильства були тільки 6% дорослих чоловіків. У дитинстві та юності опитані більше потерпали від насильства. Вуличних побоїв зазнавала третина українських чоловіків, булінгу та/або побиття у школі — чверть. Про випадки ляпасів або побиття ременем удома до 16 років розповіли аж 65% опитаних.
Прикметно, що українські чоловіки вбачають найбільшу загрозу фізичного насильства саме з боку інших чоловіків (78%), переважно від незнайомих на вулиці, представників кримінальних груп та силових структур.
У школі насильство й булінг походили здебільше з боку однокласників або школярів чоловічої статі. Серед тих, хто чинили домашнє насильство щодо хлопців, респонденти найчастіше називали батька, вітчима, партнера матері (45% із тих, хто стикалися з насильством до 16 років) або матір, мачуху, партнерку батька (32%). Майже така сама ситуація з проявами домашнього насильства щодо чоловіків після 16 років: тут теж найчастіше як агресора вказували батька або вітчима.
Більшість українських чоловіків, незалежно від віку й середовища, схильні замовчувати випадки насильства. Одна з причин, чому чоловіки не налаштовані звертатися по допомогу, — те, що вони не завжди розпізнають ці ситуації як насильство. Так, лише 25% відзначили, що потерпали від домашнього насильства в дитинстві і юності. Однак про досвід, коли члени родини давали ляпаси чи били ременем, розповіли 65% опитаних.
Табуйованість теми насильства в українському суспільстві також заважає постраждалим хлопцям і чоловікам звертатися по допомогу: часто вони вважають, що мають впоратися з проблемою самі. До того ж поширена думка, що про випадки насильства не потрібно говорити взагалі.
І хоча чоловіки здебільше не готові самі звертатися по допомогу у випадку насильства, більшість із них підтримують запровадження суворіших покарань за насильство й активніше залучення правоохоронних органів до боротьби з ним. Більшість опитаних погодилися: хлопчиків потрібно виховувати так, щоб запобігати домашньому насильству в майбутньому. Крім того, для більшості респондентів виявилася близькою ідея виховувати хлопців і дівчат крізь призму гендерної рівності.
Чоловіки готові виступити проти насильства й підтримати системні зміни на державному рівні — говорить дослідження. Ратифікація Стамбульської конвенції змусить владу вдосконалити і законодавство, і роботу відповідальних органів, а також стимулюватиме запровадження освітніх програм і підвищення обізнаності людей про проблему.
